Сьогоднішня наша публікація буде присвячена вихованню дітей. Діти народжуються на світ з однаковими потребами у догляді та харчуванні. Але ж як дитина дізнається, як це – бути дівчинкою чи хлопчиком? Визначальну роль у цьому процесі, звісно ж, відіграє стать дитини, в результаті чого їй відводять ту чи іншу роль поведінки.
Діти всмоктують все, як гумка, і, спостерігаючи за дорослими, їх вчинками, намагаються відповідати загальноприйнятим нормам та установкам, навіть якщо це ламає саму дитину та не відповідає її сприйняттю навколишнього світу. А це, як результат, може вплинути на вибір професії, самореалізацію тощо. Тож, що варто казати дитині, а чого краще уникати, детальніше читайте у матеріалі.
Вплив сім’ї
Сім’я й оточення закладають дітям різні стандарти поведінки з моменту їх народження. Можемо спостерігати, що часто з пологових будинків дівчат забирають у рожевому та зустрічають з кульками, на яких намальовані ляльки, а хлопчиків у синьому із зображеннями машинок. Далі саме під впливом дорослих, спостерігаючи за їх поведінкою, вчинками, діти намагаються відповідати установкам, які лунають із вуст важливих та авторитетних для них людей. Розглянемо декілька усталених фраз, які негативно впливають на подальшу самореалізацію дитини.
Мабуть всі чули такі фрази: «Що ти розпустив нюні, як дівчинка», «Чоловіки не плачуть», «Ти ж мужик, терпи!». А хто сказав, що чоловікам не можна плакати? Їм що – не буває боляче?
В результаті спостерігаємо, як цих чоловіків, які мусили терпіти, не плакати, не затягнеш до лікарні, а потім виявляються захворювання, яких би, у разі вчасного звернення, можна було б уникнути. До речі, за даними Державної служби статистики, жінки в Україні живуть набагато довше за чоловіків, середня тривалість життя українок – 76 років, чоловіків 66 років. Тож варто звертати увагу на біль дитини, вчасно реагувати, підтримувати її, поговорити про те, що тривожить, та, у разі необхідності, звертатися за допомогою до спеціаліста, а не чекати, поки проблема розв’яжеться сама. І не має значення, це дівчинка чи хлопчик. Найперше завдання батьків — дати дитині зрозуміти, що будь-яка емоція — це нормально і говорити про переживання чи страхи з ними безпечно і їх ніхто за це не буде засуджувати чи насміхатися.
«Сядь гарненько, ти ж дівчинка», «Веди себе чемно, ти що пацанка?», «Дівчатка так не поводяться», «Який футбол, це не дівчачий вид спорту» – ці вислови теж неодноразово чули, або й самі використовували.
В буденності дорослі навіть не задумуються, як часто вони вживають ці фрази, що можуть бути неприємними для дітей. Вони їх вживають, бо так говорили їм їх батьки, а батькам – їх батьки і так з покоління в покоління. Водночас, усі пам’ятають, яким же було задоволенням зробити щось таке, що проти правил: пострибати в калюжі босоніж, розпустити туго заплетені кіски, або поганяти м’яча з хлопцями. Гендерні стереотипи культивуються в самих сім’ях і передаються далі. А в результаті наука, спорт, або інші сфери діяльності втрачають багато вмотивованих дівчат, які готові вкладатися в те, що дійсно люблять.
Вплив дитячого садочка
Окрім виховання дітей у сім’ї, не менш важливу роль у цьому процесі відіграє дитячий садочок. Саме тут у дітей є можливість демонструвати свої здібності, вподобання. Щоб з’ясувати, як відбувається виховний процес у дошкільному закладі, ми звернулись до виховательки-методистки ЗДО «Веселка» Оксани Бурдейної.
Останні декілька років, враховуючи спочатку коронавірус, а потім повномасштабну війну в країні, увага приділяється, насамперед, здоров’ю та гарантуванню безпеки дітей. Водночас, провідна роль дошкільного закладу – це соціалізація, спілкування дітей між собою та їх самовираження. Всі ці найважливіші якості і здібності зароджуються та розвиваються не в розмовах з дорослими і не на заняттях з фахівцями, а у грі. В своїх творчих іграх діти відтворюють діяльність дорослих, соціальні ролі, за якими вони спостерігають у своїй сім’ї. Здебільшого дівчинка береться за тарілки, прибирання, а хлопчик починає щось ремонтувати. Тобто, діти є віддзеркаленням дорослих. Водночас, часто помічаю рівність використання особистісного потенціалу кожної дитини, незалежно від статі, коли дівчинка грається не ляльками, а машинками, сідає за кермо іграшкового автомобіля, виявляє свої лідерські якості, а хлопчик, натомість, бажає бути більш стриманим і творчим, полюбляє знаходитись у зоні кухні, а не гратися у конструктор, – зазначає пані Оксана.
Педагоги створюють рівні можливості для розвитку хлопчиків та дівчаток, орієнтовані на кожну дитину як індивідуальність. Коли організовуємо сюжетнорольові ігри або моделювання життєвих ситуацій, спостерігаємо виконання дітьми різної статі однакових ролей: бажання дівчат бути рятівницями, поліціянтками тощо. На це впливають нові соціальні ролі, якими ми бачимо у буденному житті. Якщо у дівчинки мати військова або поліціянтка, або керує машиною, то найчастіше таку роль вона і вибирає для себе в грі, а потім можливо і в житті.
Останні декілька років, враховуючи спочатку коронавірус, а потім повномасштабну війну в країні, увага приділяється, насамперед, здоров’ю та гарантуванню безпеки дітей. Водночас, провідна роль дошкільного закладу – це соціалізація, спілкування дітей між собою та їх самовираження. Всі ці найважливіші якості і здібності зароджуються та розвиваються не в розмовах з дорослими і не на заняттях з фахівцями, а у грі. В своїх творчих іграх діти відтворюють діяльність дорослих, соціальні ролі, за якими вони спостерігають у своїй сім’ї. Здебільшого дівчинка береться за тарілки, прибирання, а хлопчик починає щось ремонтувати. Тобто, діти є віддзеркаленням дорослих. Водночас, часто помічаю рівність використання особистісного потенціалу кожної дитини, незалежно від статі, коли дівчинка грається не ляльками, а машинками, сідає за кермо іграшкового автомобіля, виявляє свої лідерські якості, а хлопчик, натомість, бажає бути більш стриманим і творчим, полюбляє знаходитись у зоні кухні, а не гратися у конструктор, – зазначає пані Оксана.
Коли хлопчик спостерігає за тим, як його батько готує щось смачненьке на кухні, то й сам долучається до цього процесу. Знаходячись у груповій кімнаті серед іграшок, обладнання, якихось аксесуарів, діти самі визначають, що їм цікавіше. Крім того, заохочуємо дітей обох статей використовувати різне приладдя та обладнання (спортивне, трудове, предметне) за своїми інтересами та уподобаннями. Залучаємо дітей до спільних занять, ігор, виконанні трудових доручень, інших видів діяльності, що створює можливості оволодіння універсальними вміннями та навичками. Тобто, головне завдання вихователів – бачити індивідуальні особливості хлопчиків і дівчаток, помічати та забезпечувати рівні можливості для їхньої самореалізації.Робимо висновки
Дослідження британської благодійної організації TheFawcettSociety, проведене у 2019 році, про те, як стереотипи впливають на дітей і як надалі вони тягнуться «причепом» протягом усього життя, показало, що:
- 45 % людей відчували на собі тягар стереотипів у дитинстві, коли від них очікували певної поведінки, залежно від статі;
- у 51 % з них це обмежило кар’єрний вибір. Дівчата в рази менше вступали на фізмат, рідше навчалися програмуванню та навіть відповідали в опитуванні, що вважають хлопців розумнішими, хоча інтелектуальні здібності обох статей не відрізняються.
Тож гендерне виховання дітей сьогодні – вкрай важливе, адже це сприяє їхньому розвитку, розкриває їхні можливості, створює підґрунтя для самореалізації в дорослому житті. Маємо бачити в наших дітях особистості, а не лише дівчинку чи хлопчика, з наперед визначеними моделями поведінки. Виховання без стереотипів, обмежень, нав’язаних шаблонів, дасть можливість дітям бути впевненими в своїх діях, виявленні своїх інтересів та уподобань.
Наталія Буковська
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
